    Шановні батьки! Перед початком канікул нагадуємо Вам про необхідність проведення з дітьми бесіди відносно правил безпеки та правил поведінки у громадських місцях.   ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ
Освіта -
основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного
розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.
Стаття 59. Відповідальність
батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. 2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
· постійно
дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для
розвитку їх природних здібностей;
· поважати
гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя,
шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до
народних традицій та звичаїв;
· виховувати
повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших
народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього
природного середовища, любов до своєї країни;
· сприяти
здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну
домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
· виховувати
повагу до законів, прав, основних свобод людини.
4. Держава надає батькам і
особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захищає
права сім'ї.
Стаття 60. Права батьків
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право:
· вибирати
навчальний заклад для неповнолітніх дітей;
· обирати
і бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів;
· звертатися
до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей;
· захищати
у відповідних державних органах і суді законні інтереси своїх дітей.
ЗАКОН
УКРАЇНИ ПРО ЗАГАЛЬНУ СЕРЕДНЮ ОСВІТУ
Розділ X. УЧАСНИКИ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ.
1. Батьки або особи, які
їх замінюють, мають право:
· вибирати
навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;
· приймати
рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього
навчального закладу;
· обирати
і бути обраними до органів громадського самоврядування загальноосвітніх
навчальних закладів;
· звертатися
до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей;
· захищати
законні інтереси дітей.
2. Батьки або особи, які
їх замінюють, зобов'язані:
· забезпечувати
умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою
формою навчання;
· постійно
дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для
розвитку їх природних здібностей;
· поважати
гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя,
шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної і рідної мови, до
народних традицій і звичаїв;
· виховувати
повагу до національних, історичних, культурних цінностей Українського народу,
дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного
середовища, любов до України.
3. У разі, якщо батьки або
особи, які їх замінюють, всупереч висновку відповідної
психолого-медико-педагогічної консультації відмовляються направляти дитину до
відповідної спеціальної загальноосвітньої школи (школи-інтернату), навчання
дитини проводиться за індивідуальною формою.
Розділ X. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ
Стаття 47.
Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту
1. Посадові особи і
громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть
відповідальність у порядку, встановленому законами України.
2. Шкода, заподіяна
учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується
відповідно до законодавства України.
3. Злісне ухилення
батьків від виконання обов'язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної
загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських
прав.
 Вимоги до ведення щоденника
1.
Щоденник є шкільним документом учня.
2. Записи в щоденнику учні повинні бути чіткими,
охайними, розбірливими.
3.
Учень заповнює першу сторінку обкладинки, записує назву
предметів, прізвища, імена, по батькові вчителів, розклад уроків,
факультативних занять, позакласних і позашкільних заходів, “Правила для учнів”.
4.
Учень щоденно записує домашні завдання у графи того дня,
на який вони задані.
5. Малювати
в щоденнику або робити сторонні записи не дозволяється.
6.
Учень пред’являє щоденник за вимогою учителя і класного
керівника.
7.
Учитель, оцінюючи відповідь учня, виставляє оцінку в
класний журнал, одночасно вписує її в щоденник.
8.
Класний керівник слідкує за наявністю в щоденнику всіх
оцінок, одержаних учнем протягом тижня, зазначає кількість пропущених уроків за
тиждень, в кінці щоденника виставляє підсумкові відомості про успішність та
поведінку учня.
9.
Батьки щотижня продивляються і підписують щоденник.
10.
Адміністрація школи здійснює систематичний контроль за
веденням щоденників учнями.
 Орієнтовні вимоги до
оформлення письмових робіт з мов
У період навчання грамоти учні 1 класу виконують
навчальні завдання в зошиті з друкованою основою (зошити для письма і
розвитку мовлення), де подано зразки написання літер, їх поєднань,
окремих слів і речень, а також вправи на розвиток мислення і мовлення
школярів.
Щоб навчити першокласників орієнтуватись у
розлініюванні зошита та для виконання індивідуальних, диференційованих вправ і
завдань, починаючи з листопада (січня), можна паралельно практикувати виконання
окремих завдань у шкільних зошитах з таким самим розлініюванням.
Завдання, пов’язані з мовним аналізом (креслення схем
речень, звуко-складової структури слів, «друкування» тощо), першокласникам
рекомендується виконувати в окремому зошиті в клітинку.
У 2 класі на уроках української та інших мов учні
пишуть у зошитах в дві лінії з похилими лініями. У І семестрі 3 класу учні
продовжують писати в таких самих зошитах або в зошитах у дві горизонтальні
лінії без похилих ліній. У третьому класі учні поступово переходять на письмо в
зошитах в одну лінію. Повний перехід усіх учнів класу на письмо в одну лінію
може бути закінчений наприкінці 3 класу. Висота малих літер у цих зошитах
повинна бути близько
1/2 висоти робочої лінії.
Записи на новій сторінці зошита учні починають робити
з першого робочого рядка.
Початок запису тексту і його заголовок мають бути на
одній сторінці. Якщо залишаються вільні рядки на сторінці, то їх можна
використовувати для виконання інших завдань на розсуд учителя.
Між датою і назвою роботи (класна, домашня), між
назвою та видом роботи, а також між видом роботи та заголовком рядок не
пропускають. У зошитах з графічними сітками у дві горизонтальні лінії різної
інтенсивності з похилими лініями та без них між кінцевим рядком тексту однієї
письмової роботи і початком наступної рекомендуємо пропускати один
робочий рядок; у зошитах з графічною сіткою з горизонтальними
лініями - два робочі рядки для відокремлення однієї роботи від іншої та для
виставляння оцінки і записів учителя.
Орієнтовні вимоги до
оформлення письмових робіт з математики
Навчальні письмові завдання з математики учні
виконують у зошитах у клітинку.
Запис математичних завдань розпочинають на другій
повній клітинці зверху та другій клітинці від поля чи згину сторінки зошита.
Між записами дати, назви роботи та її виду в зошитах з
математики пропускають одну клітинку.
Між кінцевим рядком завдання однієї письмової роботи і
початком наступної в зошитах з математики пропускають чотири клітинки для
виставляння оцінки та для поміток учителя.
Літери і цифри рекомендується писати у клітинці зошита
похило, кожну цифру, знак і літеру записувати в окремій клітинці.
Цифри в 1-4 класах записуються висотою в одну
клітинку. Малі літери в 1-2 класах – висотою в одну клітинку, в 3-4 класах –
2/3 клітинки. Великі літери в 1-4 класах пишуть заввишки в півтори клітинки.
Математичні вирази можна розміщувати в рядок або в
стовпчик.
Між виразами відстань добирають довільно (2-3
клітинки), але з дотриманням симетрії та економії паперу.
Для полегшення пошуку способу розв’язання задачі
пропонується записувати текст задачі коротко, використовуючи різноманітні
форми: схему, таблицю, графічні умовні позначення, малюнок, орієнтуючись на
опорні слова тексту. Добір форми скороченого запису задачі учень здійснює
самостійно. Незначні неточності в записі короткої умови не впливають на оцінку.
У запитанні задачі найменування одиниць величини
пишуть повністю, наприклад:
Скільки кілограмів картоплі в двох кошиках?
Після чисел найменування пишуть скорочено (відповідно
до Державного стандарту України «Інформація та документація. Скорочення слів в
українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила» (ДТСУ
3582-97), затвердженогонаказом Держстандарту України від 4 липня 1997 р. №
391):
– без крапки: 3 мм, 5 см, 7
дм, 9 м, 12 км; 2г, 7 кг, 9 ц, 10 т; 12 с, 17 хв,
15
год; 15 грн;
– крапка ставиться після скороченого найменування
грошової одиниці – копійки: 20 к.
Одиниці швидкості скорочено записують так: 60 м/с
(або 60м за 1 с),
17
км/год (або 17 км за 1 год).
Одиниці площі: 18 см2, 31
дм2, 73 м2 . Висота цифри 2 біля
літери орієнтовно становить 1/2 клітинки.
Назви предметів біля цифри записують за правилами
скорочень: 8
д. (8 дерев), 14 гр. (14 грибів), 36 ябл. (36 яблук).
У відповіді до задачі назви предметів пишуть повністю:учень
прочитав 5 казок.
У 1 і 2 класах відповідь задачі записують коротко,
наприклад: 7 кг цукру. Повну відповідь рекомендується
записувати, починаючи з 3 класу, її слід будувати за загальними правилами
побудови речень (відповідей на запитання).
У складеній задачі після кожної дії, окрім останньої,
коротко записується пояснення, наприклад:
1) 18 + 9 = 27 (кг ) – зібрали яблук.
2) 27 : 3 = 9 (кг)
Відповідь: в один ящик
умістилось 9 кг яблук.
 Приємний і корисний подарунок від батьків - нова дошка. Як навчити дитину читати - методики та ігри |
Як навчити дитину читати
Перш ніж мучити дитину різними занудними заняттями, можна спробувати вивчити з нею букви, граючи. Найцікавіша гра для малюка це пошук букв. Як відомо голосних букв в алфавіті менше ніж приголосних, тому необхідно взяти червоний папір або червоний фломастер і намалювати всі букви на кружечках з паперу. Ці кружечки необхідно розвісити по всьому будинку на різних предметах, на шафі, дзеркалі, вікні. Дитина зможе звернути увагу на літери через їх яскравий колір. При вивченні голосних букв варто набратися терпіння. Вивчення може зайняти не один день, а навіть близько місяця.
Після того як малюк запам'ятав голосні літери, можна поміняти деякі з них місцями. Якщо дитина добре вивчила літери, то вона відразу помітить підміну.
Після того, як голосні закріпилися в дитячій підсвідомості, можна переходити до вивчення приголосних. Приголосні букви краще вивчати попарно з голосними. Тим самим створюючи склади, а потім слова. Починати треба з простіших приголосних, тих які найчастіше використовуються у спілкуванні з дитиною, такі як ма-ма, па -па, ба-ба. Дитина зможе легше запам'ятати згідну букву, якщо її зобразити у вигляді предмета або тварини. Наприклад буква П схожа на табуретку. Таким чином кожна буква повинна придбати життя в очах дитини. дивлячись на цю букву він згадуватиме, що буква Ж - це жук і так далі.
Також для більше сприйняття букв, дитина повинна відчути букву, тобто кожну букву треба вимовляти з придихом. Маленькі діти мають два види пам'яті: слуховий і зоровий. Якщо учень запам'ятав візуально букву П, то він повинен також запам'ятати її вимову. Тому при вивченні букв необхідно промовляти всі літери.
Також для більш простого і швидкого запам'ятовування букв і складів можна приготувати картки із зображенням складів, які легко з'єднати в слово. Такі склади можна знайти в будь-якому букварі, який допомагатиме на перших порах недосвідченим вчителям.
Картки слід виготовляти якомога більше. Літери на них повинні бути чіткими і великими. Краще якщо букви будуть написані друкованим стилем, так маляті буде зрозуміліше. Можна розділити букви на голосні і згодні. Голосні написати червоним фломастером, а приголосні синім.
Після того як дидактичний матеріал готовий, можна приступати до першого занять. Приміщення для занять має бути тихе і затишне. Ні що не повинно відволікати дитину від вправ. Час для занять вибирається відповідно до графіка дитини. Він повинен бути енергійний, ситий і бажано добродушно налаштований. Не слід примушувати дитину займатися, якщо у нього поганий настрій, таким чином, у малюка відіб'ється вся охота від вивчення слів і складів.
Починати треба з найпростіших слів, таких як мама, тато, баба, діда. Потрібно вибрати слова, які маля використовує для своєї розмови. Спочатку покажіть малюкові картку зі словом мама. Нехай малюк її розгляне уважно і запам'ятає. Навіть можна спробувати повторити його. Потім покажіть інше слово, таке як тато і дайте малюкові розглянути його. Таким чином, покажіть йому кілька слів, але не більше 5, а інакше малюк перевтомився.
Заняття не повинно перевищувати півгодини. Якщо заняття буде тривати довше, то дитина втомиться, і буде вередувати.
Наступного дня необхідно повторити вивчені слова і додати нове слово. Так поступово з кожним заняттям потрібно додавати все нові і нові слова. Слова не повинні бути занадто складні, краще всього, якщо вони будуть складатися з двох складів.
Далі, коли дитина навчилася розрізняти і читати короткі слова, можна пограти з ним в гру склади слово. Для цього необхідно взяти картки зі складами і дати дитині. Дитина повинна скласти загадане слово. Якщо малюк навчився розрізняти букви, то він зробить таке завдання без проблем. Якщо виникли труднощі, то варто допомогти малюкові і не лаяти його.
Наприкінці кожного уроку необхідно похвалити маленького учня за його старання і працю.
Не варто заманювати дитину на заняття за допомогою солодощів. Звичайно, шантаж допомагає краще регулювати дитиною, але бажання навчитися читати у дитини має бути самостійне.
Ні в якому разі не робіть уроки одноманітними. Заняття повинні бути барвистими і цікавими. Щоб малюк не втомився від карток. Можна взяти звичайні книги з казками. У ній можна знайти всі слова, які вивчив малюк, а може навіть виділити за допомогою олівця або фломастера.
На ринку сучасної методичної літератури є маса книг, які допоможуть у навчанні дитини читання. Наприклад «Як навчити дитину читати». Ця книга розроблена таким чином, що малюк зможе прочитати будь-які слова по складах, познайомиться з відомими казками та віршами. Також там описана методика, як навчити дитину читати. Всі етапи розділені і цілком доступні для будь-якого батька або найближчого родича.
Більшість дітей мають унікальну здатність запам'ятовувати все буквально з першого разу, тому не варто мучитися з питанням, як навчити швидко читати дитини. Він буде запам'ятовувати все з першого разу і назавжди.
Як легко навчити дитину читати речення?
Після того як дитина освоїла техніку читання простих слів, її необхідно навчити читати речення. Вони повинні бути максимально простими. Наприклад, мама мила раму і так далі. Малюк запам'ятає це речення за його простотою і постійному повторенні складу ма- му- ми -, плюс до них додається склад ра -.
Не треба змушувати малюка читати складні речення. Як він він осилить речення з 2-3 слів, то можна приступати до більш складних завдань. При читанні можна використовувати книги, де всі слова розділені на склади. Такі книги називаються «Читаємо по складах». Яскравий малюнок зацікавить дитину. а простота тексту буде йому зрозуміла і ясна.
Також малюк повинен вникати в текст. Як не дивно, але це вимагають вже від 5 -річних дітей. Прочитавши речення, батько повинен задати малюкові питання, що мила мама. Добре, якщо дитина відповість.
Також можна запропонувати дитині скласти власне речення. У цьому допоможуть картки. Дитина складає речення, читає його і пояснює зміст. Якщо у малюка щось не виходить, то йому потрібно допомогти, інакше він засмутиться і не захоче більше займатися. Також вдалим варіантом буде, якщо малюк складаиме речення , спираючись на картинку або фотографію.
Як дитину навчити любити читати?
Більшість дітей не люблять читати. Вони так втомлюються від занять, то бажання читати у них зникає надовго. Але вихід є. Необхідно просто зацікавити малюка в читанні. Це зробити досить просто.
Перед сном просто потрібно взяти нову книгу, яка зацікавить малюка, і прочитати лише до середини. Дитині стане цікаво, чим закінчується історія і батько ставить умову, що кінець буде відомий лише тоді, коли книжку прочитають. Малюк зацікавиться і почне читати.
Таким чином, дитина може читати все що завгодно. Це можуть бути вивіски в магазинах, назва цукерок або рекламні щити.
Для читання придбайте яскраві книги з великими літерами і якісним палітуркою. Книги повинні викликати у дитини інтерес. У книжкових магазинах багато книг з улюбленими мультяшними героями дитини, такі книги не несуть в собі освітнього процесу, але завдяки їм дитина почне читати. Побачивши нову історію про улюбленого героя, малюк захоче дізнатися подробиці і прочитає книжку.
Не варто дитину змушувати читати примусово. Будь-яка людина зізнається, що коли змушують щось робити, то бажання відразу відпадає. Те ж саме відбувається і з дитиною. Малюк повинен хотіти читати самостійно, а не з примусу. Якщо малюк не хоче читати, то можливо його треба залишити в спокої на деякий час і запропонувати почитати пізніше.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар